Как «отжимают» квартиры в Днепре и «хоронят» живых собственников.

История, которая поможет собственникам недвижимости защитить себя и свои права от мошенников, «черных риелторов» and «Company», а так же предупредить о возможных схемах при купле-продаже недвижимости.

В один из поздних, воскресных вечеров ко мне поступил звонок из США. Женщина, находясь в паническом состоянии сообщила, что у ее семьи мошенники забрали квартиру, которая находится в городе Днепропетровске. Так как часовая разница составляет около 9 часов, мы договорились о консультации по Skype в удобное для всех время. В ходе беседы она сообщила, что в 90-х годах её семье была выделена квартира, которую в последствии они приватизировали по 1/4 части. В силу сложившихся обстоятельств были вынуждены выехать в Донецкую область, где начали заниматься бизнесом. Квартиру в Днепре решили не продавать, так как несколько раз в год приезжали и останавливались в ней. В 2000-х годах их дети выехали за рубеж на обучение (Германия и Соединенные Штаты Америки ), где и остались проживать по сей день. 

В период развития вооруженного конфликта на востоке Украины семья на время выехала к детям за границу, в город Чикаго штат Иллинойс. Спустя некоторое время, от родственников стало известно, что дом, в котором они проживали (Донецкая область) обворован неизвестными, вооруженными «людьми». При осмотре было установлена пропажа оригиналов документов, в том числе правоустанавливающие на квартиру в г. Днепропетровске. Еще через небольшой отрезок времени знакомые с Днепра сообщили, что указанную выше квартиру показывают на продажу. 

Приняв решение о сотрудничестве, мы подписали договор о предоставлении правовой помощи и неотложно занялись вопросом возврата квартиры законным собственникам.

Согласно данным с Реестра прав собственности на недвижимое имущество стало известно, что квартира принадлежит на основании свидетельства о праве на наследство некой «Ивановой», которая через очень короткий промежуток времени продала ее «Петровой», а та в свою очередь «Сидоровой». Таким образом, на основании поддельных документов, мошенники получили свидетельство о праве на наследство, якобы после смерти собственников, которые живы, здоровы и проживают за границей и в дальнейшем перепродали несколько раз объект недвижимости.

По факту мошенничества причинённого в особо крупных размерах и подделки документов (ч.4 ст.190, ст.358 УК Украины) Днепропетровской городской прокуратурой №2 указанные сведения внесены в Единый реестр досудебных расследования.

После сбора необходимых доказательств, было подано исковое заявление в Жовтневый районный суд г. Днепропетровска о признании сделок недействительными и признании права собственности за нашими клиентами.

Так же стоит отметить, что в ходе рассмотрения дела было установлено, что нотариусу для открытия наследственного дела были предоставлены поддельные свидетельства о смерти всех членов семьи, которые выданы отделом ЗАГС одним из городов Российской Федерации.

Спустя несколько месяцев плодотворной работы, решением Жовтневого районного суда г. Днепропетровска иск наших клиентов удовлетворен в полном объеме, имущество вернули законным владельцам. Решение вступило в законную силу.

Ссылка на решение суда: http://reyestr.court.gov.ua/Review/62324476

  

  

   

Похожая тема: Мошенничество с квартирами в Днепре. Как мертвые продают имущество.

Расчет неустойки (пени) за просрочку оплаты алиментов. Судебная практика Верховного Суда Украины.

02.11.2016г. по итогам рассмотрения гражданского дела №6-1554цс16 ВСУ сформулировал новую правовую позицию относительно расчета неустойки (пени) по алиментам.

На сегодняшний день, судебная практика по взысканию пени за просрочку оплаты алиментов неоднозначная. Некоторые суды продолжают «по-своему» рассчитывать неустойку, либо не глядя, соглашаются с предложенными вариантами истцов или их представителей. Такие действия в последующем приводят к затягиванию рассмотрения дел и отмены решений, что в первую очередь лишает детей возможности получить материальную помощь, и, так скажем проценты за несвоевременное исполнение «отцами» своих обязательств. 

По результатам рассмотрения гражданского дела №6-1554цс16 Верховный Суд Украины сформулировал правовую позицию, которая на простоям языке выглядит следующим образом. 

Рассмотрим ситуацию, что плательщик алиментов должен оплачивать алименты по 500 грн. ежемесячно, 1-го числа каждый месяц, но, не оплачивал.  С января 2016 года по июль 2016 года возникла задолженность и составляет 3500 грн. (500 грн. * 7 месяцев). Пеня по алиментам за указанный период составит 1065 грн. 

Формула расчета неустойки (пени) по алиментам 

[Задолженность по оплате алиментов] * [1% (пеня)] * [количество дней в месяце, в котором возникла задолженность] 

Затем, общая сумма неустойки (пени) определяется путем добавления начисленной пени за каждый из просроченных платежей (за каждый месяц) 

Период	Размер алиментов	Оплата	Размер процентов	Неустойка
Январь (31 день)	500	0	1%	155
Февраль (29 дней)	500	0	1%	145
Март (31 день)	500	0	1%	155
Апрель (30 дней)	500	0	1%	150
Май (31 день)	500	0	1%	155
Июнь (30 дней)	500	0	1%	150
Июль (31 день)	500	0	1%	155
Итого:				1065

П О С Т А Н О В А 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

2 листопада 2016 року                                                                                                                       м. Київ 

Судова палата у цивільних справах 

Верховного Суду України в складі: 

головуючого Лященко Н.П., 

суддів: Гуменюка В.І., Сімоненко В.М., Охрімчук Л.І., 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – відділ державної виконавчої служби Вовчанського районного управління юстиції Харківської області, про стягнення заборгованості зі сплати аліментів та пені за прострочення сплати аліментів за заявою ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 травня 2016 року, 

в с т а н о в и л а: 

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом. Позивачка зазначала, що рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 18 травня 2010 року зі ОСОБА_2 стягнуто на її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24 листопада 2009 року і до досягнення дитиною повноліття. 

Унаслідок невиконання відповідачем судового рішення утворилась заборгованість із виплати аліментів у сумі 2 тис. 327 грн 20 коп., а тому ОСОБА_1 просила стягнути з нього основну заборгованість та неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 4 тис. 933 грн 24 коп. 

Рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 17 серпня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати аліментів за період із 1 січня по 1 серпня 2015 року в розмірі 2 тис. 327 грн 20 коп., а також пеню за прострочення сплати аліментів за період з 1 січня по 1 серпня 2015 року в розмірі 465 грн 03 коп. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. 

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 29 жовтня 2015 року рішення суду першої інстанції змінено в частині розміру пені за прострочення сплати аліментів. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів за період із 1 січня 2015 року по 1 серпня 2015 року у розмірі 2 тис. 156 грн 76 коп. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат. 

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 травня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення апеляційного суду залишено без змін. 

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ОСОБА_2 порушує питання про скасування ухваленого у справі рішення суду касаційної інстанції та направлення справи на новий касаційний розгляд з передбачених пунктами 1 та 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме статті 196 Сімейного кодексу України (далі – СК України). 

На підтвердження зазначених підстав подання заяви про перегляд судових рішень ОСОБА_2 посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 вересня, 7 жовтня, 16 грудня 2015 року, 1 червня 2016 року та постанову Верховного Суду України від 16 березня 2016 року. 

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. 

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом. 

За положеннями пунктів 1 та 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є: неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права. 

Згідно зі статтею 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд судових рішень та скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстав, передбачених пунктами 1, 2 та 4 частини першої статті 355 цього Кодексу, якщо встановить, що судове рішення є незаконним. 

У справі, яка переглядається, суди встановили, що відповідач є батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно з рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 18 травня 2010 року зі ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24 листопада 2009 року і до досягнення дитиною повноліття. 

Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 3 серпня 2015 року НОМЕР_1, виконаним головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Вовчанського районного управління юстиції Харківської області, за ОСОБА_2 за період з 1 січня по 1 серпня 2015 року утворилась заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 2 тис. 327 грн 20 коп. 

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 частково, суд першої інстанції виходив з того, що сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється, починаючи з того місяця, у якому аліменти не сплачувались. Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість зі сплати аліментів за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен з прострочених платежів (за кожен місяць). 

Апеляційний суд, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції виходив з того, що вирахування пені лише за один місяць не вважається правильним. При розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з’ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов’язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов’язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. 

Разом з тим в інших справах, за результатами розгляду яких прийнято постанову Верховного Суду України від 16 березня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 вересня, 7 жовтня, 16 грудня 2015 року, 1 червня 2016 року, надані заявником як приклад неоднакового застосування норм матеріального права, суди виходили з того, що сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється, починаючи з того місяця, у якому аліменти не сплачувались. Тобто неустойка (пеня) за один місяць обчислюється так: заборгованість зі сплати аліментів за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць). 

Викладене свідчить про те, що існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме частини першої статті 196 СК України, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права. 

У наданій для порівняння постанові від 16 березня 2016 року Верховний Суд України відступив від правової позиції щодо застосування частини першої статті 196 СК України, викладеної у постановах Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року (справа № 6-81цс13) та 1 жовтня 2014 року (справа № 6-149цс14). 

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого. 

Статтею 180 СК України встановлено обов’язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. 

Згідно із частиною першою статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. 

За правовою природою аліментні зобов’язання – це періодичні платежі, які боржник зобов’язаний сплачувати щомісяця і несвоєчасна сплата яких передбачає настання негативних наслідків матеріального характеру у вигляді стягнення неустойки (пені). 

Оскільки неустойка у вигляді пені обчислюється у відсотках від суми невиконаних або неналежно виконаних зобов’язань, які виникають у боржника щомісяця, то й пеня має триваючий характер і обчислюється за прострочення кожного зобов’язання окремо. 

Отже, з урахуванням правої природи пені як дієвого стимулу належного виконання обов’язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів. 

При цьому сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались. 

Правило про стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. 

Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов’язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною. 

Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість зі сплати аліментів за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен з прострочених платежів (за кожен місяць). 

Саме така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 16 березня 2016 року в справі № 6-2589цс15, на яку посилався заявник. 

Отже, у справі, яка переглядається Верховним Судом України, суди апеляційної та касаційної інстанцій неправильно застосували положення статті 196 СК України, що призвело до неправильного вирішення справи, а це відповідно до статті 3604 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень апеляційної та касаційної інстанцій, ухвалених у цій справі. 

При цьому судом першої інстанції зазначені норми матеріального права застосовані правильно. 

За таких обставин відповідно до пунктів 1 та 4 частини першої статті 355 і частин першої та другої статті 3604 ЦПК України ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 травня 2016 року та рішення Апеляційного суду Харківської області від 29 жовтня 2015 року підлягають скасуванню із залишенням у силі рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 17 серпня 2015 року. 

Керуючись пунктами 1 та 4 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої статті 3603, частиною першою статті 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України 

п о с т а н о в и л а : 

Заяву ОСОБА_2 задовольнити частково. 

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 травня 2016 року та рішення Апеляційного суду Харківської області від 29 жовтня 2015 року скасувати, залишити в силі рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 17 серпня 2015 року. 

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України. 

Головуючий Н.П. Лященко 

Судді: В.І. Гуменюк

В.М. Сімоненко 

Л.І. Охрімчук 

Правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 2 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16 

Згідно із частиною першою статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. 

З урахуванням правої природи пені, як дієвого стимулу належного виконання обов’язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів. 

При цьому сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались. 

Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість зі сплати аліментів за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).

Дарение недвижимости близкому человеку может быть признано судом недействительным, если на момент сделки было решение о взыскании долга.

19.10.2016г. на заседании Судебной палаты по гражданским делам, Верховный Суд Украины рассмотрел гражданское дело №6-1873цс16 о признании договора дарения недействительным и высказал правовую позицию

В соответствии со статьей 202 Гражданского кодекса Украины сделкой является действие лица, направленное на приобретение, изменение или прекращение гражданских прав и обязанностей.

Статьей 717 ГК Украины по договору дарения предусмотрено, что одна сторона (даритель) передает или обязуется передать в будущем второй стороне (одаряемому) безвозмездно имущество (дар) в собственность.

Часть пятая ст. 203 ГК Украины определяет, что сделка должна быть направлена на реальное наступление правовых последствий, обусловленных ею.

Согласно ст. 234 ГК Украины фиктивной является сделка, совершенная без намерения создания правовых последствий, которые обусловливались этой сделкой. Фиктивная сделка признается судом недействительной.

Для признания сделки фиктивной суды должны установить наличие умысла у всех сторон сделки. При этом необходимо учитывать, что само по себе невыполнение сделки сторонами не означает, что заключена фиктивная сделка. Если сторонами не совершено каких-либо действий во исполнение такой сделки, суд принимает решение о признании сделки недействительной без применения каких-либо последствий.

В фиктивных сделках внутренняя воля сторон не соответствует внешнему ее проявлению, то есть обе стороны, совершая фиктивную сделку, знают заранее, что она не будет выполнена, то есть имеют другие цели, чем предусмотренные сделкой. Такая сделка всегда заключается умышленно.

Таким образом, основными признаками фиктивной сделки являются:

• введение в заблуждение (до или в момент заключения сделки) другого участника или третьего лица относительно фактических обстоятельств сделки или действительных намерений участников;
• сознательное намерение невыполнения обязательств договора;
• сокрытие истинных намерений участников сделки.

Заключение договора, который по своему содержанию противоречит требованиям закона, поскольку не направлен на реальное наступление обусловленных им правовых последствий, является нарушением части первой и пятой статьи 203 ГК Украины, по правилам ст. 215 ГК Украины является основанием для признания его недействительным в соответствии со статьей 234 ГК Украины.

Пропуск срока для принятия наследства. Новая правовая позиция ВСУ.

Для восстановления сроков на принятие наследства, наследнику необходимо доказать уважительность причины пропуска срока.

До недавнего времени, некоторые суды закрывали глаза и удовлетворяли иски наследников, которые пропустили срок для принятия наследства, дополнительное время для подачи заявления нотариусу.

14.09.2016г. судебная палата по гражданским делам Верховного Суда Украины рассмотрела гражданское дело №6-1215цс16 по иску наследника об определении дополнительного срока для принятия наследства, по итогам рассмотрения, судом высказана правовая позиция. 

Согласно ч.3 ст.1272 ГК Украины по исковому заявлению наследника, пропустившего срок для принятия наследства по уважительной причине, суд может определить ему дополнительный срок, достаточный для подачи им заявления о принятии наследства. 

По содержанию вышеупомянутой статьи уважительными причинами пропуска срока для принятия наследства являются те, которые связаны с объективными, непреодолимыми, существенными трудностями для наследника на совершение этих действий. 

Итак, правила ч.3 ст.1272 ГК Украины могут быть применены, если: у наследника были препятствия для подачи такого заявления и эти обстоятельства признаны судом уважительными. 

Если же у наследника препятствий для подачи заявления не было, а он не воспользовался правом на принятие наследства из-за отсутствия информации о смерти наследодателя, то правовые основания для определения дополнительного срока для принятия наследства отсутствуют. 

По мнению юристов и адвокатов, которые специализируются на наследственном праве, данная правовая позиция ВСУ является не совсем справедливой к наследникам. Так как бывают различные ситуации и юридический подход к ним нужен индивидуальный. Например, есть завещание, а наследник мало того, что не знал о смерти наследодателя, а тем более не знал о наличии завещания. Умерший оставил завещание не на наследника первой, второй и т.д. очередей, а допустим на постороннего человека. С одной стороны, это воля наследодателя распоряжаться своим имуществом, но с учетом высказанной правовой позиции, наследник, может остаться без имущества.

Схемы рейдерских захватов: семь примитивных вариантов.

В связи с поступлением жалоб, Министерство юстиции Украины проанализировали самые распространённые схемы рейдерских захватов.

Украсть иногда таким циничным образом так просто, что у законного владельца не возникнет никаких подозрений о том, что принадлежащее ему по закону имущество уже перепродано.

С начала 2016 года (по сравнению с предыдущими годами) наблюдается снижение уровня попыток завладеть чужим имуществом, однако проблема существует, а ее последствия кричащие. Рейдер отпугивает инвестора и подрывает авторитет государства. Рейдер - враг экономического роста и благосостояния населения.

Исследование было проведено с целью: создать эффективный механизм противодействия незаконной "перерегистрации" прав собственности.

Эксперты, представители Минюста, бизнеса и общественности разработали полноценные механизмы защиты от схем рейдеров. Результатом наработок стал законопроект №5067, который был подан в Верховную Раду 5 сентября.

Схема №1. Регистрация на основе поддельного или несуществующего решения суда.

Злоумышленники используют несуществующие судебные решения или существующие решения по отличающейся резолютивной части и подают их регистратору.

Решение. Законопроект №5067 обязывает регистратора и нотариуса проверять судебное решение в реестре судебных решений. Если документ не найден, регистратор обязан обратиться в соответствующий суд с запросом о оригинальности и наличии поданного заявителем решения суда.

В будущем планируется предусмотреть интегрированность реестров недвижимости, бизнеса и судебных решений, что позволит избежать лишних проверок и запросов и гарантировать осуществление регистрации исключительно на основании законных решений суда.

Услуги адвоката по оформлению наследства в Днепре.

Квалифицированная помощь в оформлении наследства по Днепропетровской области. Устные юридические консультации юриста/ нотариуса. Подача заявления о вступление в наследство, в том числе для иностранных граждан. Охрана наследственного имущества. Открытие наследственного дела у нотариуса. Выявление наследственной массы (движимое/ недвижимое имущество, банковские счета, депозиты, корпоративные права, часть в уставном капитале). Получение свидетельства о праве на наследство по закону/ по завещанию. Обжалование отказа (постановления) нотариуса в совершении нотариальных действий. Признание права собственности на наследственное имущество в судебном порядке. Споры с наследниками. Раздел наследства. Отмена завещания. Признание свидетельства о праве на наследство недействительным. Установление юридических фактов проживания одной семьей/ родственных отношений с наследодателем. Регистрация наследства в органах регистрации права собственности. Помощь в составлении завещания, проверка документов на соответствие требованиям действующего законодательства. Составление наследственных договоров. Налогообложение наследства. Разъяснение законодательства, перечень документов для наследства и прочее.

Контакты: +38 (097) 928-47-23

сайт: semeyniyadvokat.blogspot.com

отзывы клиентов: advocate-otzyv.blogspot.com

Привлечение к административной ответственности за отказ адвокату на запрос.

Директора одного из предприятий Днепра, признали виновным по ч.5 ст.212-3 КУоАП (неправомерный отказ в предоставлении информации на адвокатский запрос)

Обстоятельства дела.

В интересах клиента, обращаюсь с адвокатским запросом в порядке ст.20 ЗУ «Об адвокатуре и адвокатской деятельности» к директору одного предприятия (участником которого является и мой клиент) с вопросом предоставить копии уставных документов и прочей информации.

В ответ получаю отказ. Мол ордер приобщенный к адвокатскому запросу (по мнению директора) не надлежащим образом оформлен.

Обращаюсь в Совет адвокатов Днепропетровской области с заявлением о составлении в отношении директора протокола о привлечении последнего к административной ответственности по ч.5 ст.212-3 КУоАП (штраф от 425 до 850 грн.). Прошу направить в Индустриальный районный суд (по месту совершения правонарушения)

Что делает наш Совет адвокатов. Направляет протокол, с какой-то радости, в Днепропетровский районный суд Днепропетровской области. Те, в свою очередь не спеша, направляют за территориальностью в Индустриальный районный суд г. Днепропетровска. Конечно же, проходит больше двух месяцев, и дело закрывают по срокам без установления вины директора.

Узнав о таком решении, было написано апелляционную жалобу, которая была удовлетворена в полном объеме.

21.06.2016г. постановлением апелляционного суда Днепропетровской области, отменено решение Индустриального районного суда г. Днепропетровска и вынесено новое, которым директора предприятия признано виновным в совершении административного правонарушения по ч. 5 ст.212-3 КУоАП и в связи с окончанием сроков привлечения к ответственности производство закрыто.

Мошенничество с квартирами в Днепре. Как мертвые продают имущество.

К нам на консультацию по наследственному праву записался молодой человек. 

Начал свою историю с того, что после смерти его дедушки (2007г.) и бабушки (2013г.) осталось наследственное имущество в виде 3-х комнатной квартиры, расположенной на пр-те им. газеты «Правда» в г. Днепропетровске (сегодня пр. Слобожанский г. Днепр). Так как наследников первой очереди не было, он вместе со своей родной сестрой в сроки, предусмотренные действующим законодательством обратились к частному нотариусу с заявлением о принятии наследства. 

По истечению 6-ти месячного срока, с заявлением о выдаче свидетельства о праве на наследство по закону, не обращались в связи с тяжелым материальным положением. А спустя год в наследственную квартиру постучали незнакомые люди, и сообщили, что они собственники данной квартиры и то, что у наших клиентов есть неделя на выселение так как решением суда им устранили препятствия (такого решения в реестре судебных решений нет).

Из государственного реестра прав собственности было видно, что на основании договора купли-продажи от 2014г., якобы бабушка и дедушка (на тот момент уже покойные) продали указанную квартиру некому Иванову И.И.

Сразу по данному факту было открыто уголовное производство по факту мошенничества в особо крупных размерах (ч.4 ст.190 УК Украины), наложен арест на квартиру, для предотвращения дальнейших операций с квартирой и подан иск в суд о признании указанного договора недействительным. 

В ходе досудебного следствия, после проведения выемки у нотариусов, стало известно, что по поддельным паспортам и на основании свидетельства о праве собственности неизвестные лица зарегистрировали право собственности сразу за собой (с открытием раздела), а затем продали квартиру Иванову И.И.

14.04.2016г. решением Индустриального районного суда г. Днепропетровска исковые требования нашего клиента были удовлетворены. Договор купле-продажи наследственной квартиры был признан недействительным. Государственная регистрация права собственности за Ивановым И.И. отменена. Решение вступило в законную силу.