среда, 30 ноября 2016 г.

Как «отжимают» квартиры в Днепре и «хоронят» живых собственников.

История, которая поможет собственникам недвижимости защитить себя и свои права от мошенников, «черных риелторов» and «Company», а так же предупредить о возможных схемах при купле-продаже недвижимости.



В один из поздних, воскресных вечеров ко мне поступил звонок из США. Женщина, находясь в паническом состоянии сообщила, что у ее семьи мошенники забрали квартиру, которая находится в городе Днепропетровске. Так как часовая разница составляет около 9 часов, мы договорились о консультации по Skype в удобное для всех время. В ходе беседы она сообщила, что в 90-х годах её семье была выделена квартира, которую в последствии они приватизировали по 1/4 части. В силу сложившихся обстоятельств были вынуждены выехать в Донецкую область, где начали заниматься бизнесом. Квартиру в Днепре решили не продавать, так как несколько раз в год приезжали и останавливались в ней. В 2000-х годах их дети выехали за рубеж на обучение (Германия и Соединенные Штаты Америки ), где и остались проживать по сей день. 

В период развития вооруженного конфликта на востоке Украины семья на время выехала к детям за границу, в город Чикаго штат Иллинойс. Спустя некоторое время, от родственников стало известно, что дом, в котором они проживали (Донецкая область) обворован неизвестными, вооруженными «людьми». При осмотре было установлена пропажа оригиналов документов, в том числе правоустанавливающие на квартиру в г. Днепропетровске. Еще через небольшой отрезок времени знакомые с Днепра сообщили, что указанную выше квартиру показывают на продажу. 

Приняв решение о сотрудничестве, мы подписали договор о предоставлении правовой помощи и неотложно занялись вопросом возврата квартиры законным собственникам.

Согласно данным с Реестра прав собственности на недвижимое имущество стало известно, что квартира принадлежит на основании свидетельства о праве на наследство некой «Ивановой», которая через очень короткий промежуток времени продала ее «Петровой», а та в свою очередь «Сидоровой». Таким образом, на основании поддельных документов, мошенники получили свидетельство о праве на наследство, якобы после смерти собственников, которые живы, здоровы и проживают за границей и в дальнейшем перепродали несколько раз объект недвижимости.

По факту мошенничества причинённого в особо крупных размерах и подделки документов (ч.4 ст.190, ст.358 УК Украины) Днепропетровской городской прокуратурой №2 указанные сведения внесены в Единый реестр досудебных расследования.

После сбора необходимых доказательств, было подано исковое заявление в Жовтневый районный суд г. Днепропетровска о признании сделок недействительными и признании права собственности за нашими клиентами.

Так же стоит отметить, что в ходе рассмотрения дела было установлено, что нотариусу для открытия наследственного дела были предоставлены поддельные свидетельства о смерти всех членов семьи, которые выданы отделом ЗАГС одним из городов Российской Федерации.

Спустя несколько месяцев плодотворной работы, решением Жовтневого районного суда г. Днепропетровска иск наших клиентов удовлетворен в полном объеме, имущество вернули законным владельцам. Решение вступило в законную силу.


  
  
   

пятница, 11 ноября 2016 г.

Расчет неустойки (пени) за просрочку оплаты алиментов. Судебная практика Верховного Суда Украины.

02.11.2016г. по итогам рассмотрения гражданского дела №6-1554цс16 ВСУ сформулировал новую правовую позицию относительно расчета неустойки (пени) по алиментам.


На сегодняшний день, судебная практика по взысканию пени за просрочку оплаты алиментов неоднозначная. Некоторые суды продолжают «по-своему» рассчитывать неустойку, либо не глядя, соглашаются с предложенными вариантами истцов или их представителей. Такие действия в последующем приводят к затягиванию рассмотрения дел и отмены решений, что в первую очередь лишает детей возможности получить материальную помощь, и, так скажем проценты за несвоевременное исполнение «отцами» своих обязательств. 
По результатам рассмотрения гражданского дела №6-1554цс16 Верховный Суд Украины сформулировал правовую позицию, которая на простоям языке выглядит следующим образом. 

Рассмотрим ситуацию, что плательщик алиментов должен оплачивать алименты по 500 грн. ежемесячно, 1-го числа каждый месяц, но, не оплачивал.  С января 2016 года по июль 2016 года возникла задолженность и составляет 3500 грн. (500 грн. * 7 месяцев). Пеня по алиментам за указанный период составит 1065 грн. 

Формула расчета неустойки (пени) по алиментам 

[Задолженность по оплате алиментов] * [1% (пеня)] * [количество дней в месяце, в котором возникла задолженность] 

Затем, общая сумма неустойки (пени) определяется путем добавления начисленной пени за каждый из просроченных платежей (за каждый месяц) 

Период
Размер алиментов
Оплата
Размер процентов
Неустойка
Январь
(31 день)
500
0
1%
155
Февраль
(29 дней)
500
0
1%
145
Март
(31 день)
500
0
1%
155
Апрель
(30 дней)
500
0
1%
150
Май
(31 день)
500
0
1%
155
Июнь
(30 дней)
500
0
1%
150
Июль
(31 день)
500
0
1%
155

Итого:

1065

П О С Т А Н О В А 
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

2 листопада 2016 року                                                                                                                       м. Київ 

Судова палата у цивільних справах 
Верховного Суду України в складі: 


головуючого Лященко Н.П., 

суддів: Гуменюка В.І., Сімоненко В.М., Охрімчук Л.І., 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – відділ державної виконавчої служби Вовчанського районного управління юстиції Харківської області, про стягнення заборгованості зі сплати аліментів та пені за прострочення сплати аліментів за заявою ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 травня 2016 року, 

в с т а н о в и л а: 

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом. Позивачка зазначала, що рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 18 травня 2010 року зі ОСОБА_2 стягнуто на її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24 листопада 2009 року і до досягнення дитиною повноліття. 

Унаслідок невиконання відповідачем судового рішення утворилась заборгованість із виплати аліментів у сумі 2 тис. 327 грн 20 коп., а тому ОСОБА_1 просила стягнути з нього основну заборгованість та неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 4 тис. 933 грн 24 коп. 

Рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 17 серпня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати аліментів за період із 1 січня по 1 серпня 2015 року в розмірі 2 тис. 327 грн 20 коп., а також пеню за прострочення сплати аліментів за період з 1 січня по 1 серпня 2015 року в розмірі 465 грн 03 коп. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. 

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 29 жовтня 2015 року рішення суду першої інстанції змінено в частині розміру пені за прострочення сплати аліментів. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів за період із 1 січня 2015 року по 1 серпня 2015 року у розмірі 2 тис. 156 грн 76 коп. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат. 

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 травня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення апеляційного суду залишено без змін. 

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ОСОБА_2 порушує питання про скасування ухваленого у справі рішення суду касаційної інстанції та направлення справи на новий касаційний розгляд з передбачених пунктами 1 та 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме статті 196 Сімейного кодексу України (далі – СК України). 

На підтвердження зазначених підстав подання заяви про перегляд судових рішень ОСОБА_2 посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 вересня, 7 жовтня, 16 грудня 2015 року, 1 червня 2016 року та постанову Верховного Суду України від 16 березня 2016 року. 

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. 

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом. 

За положеннями пунктів 1 та 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є: неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права. 

Згідно зі статтею 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд судових рішень та скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстав, передбачених пунктами 1, 2 та 4 частини першої статті 355 цього Кодексу, якщо встановить, що судове рішення є незаконним. 

У справі, яка переглядається, суди встановили, що відповідач є батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно з рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 18 травня 2010 року зі ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24 листопада 2009 року і до досягнення дитиною повноліття. 

Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 3 серпня 2015 року НОМЕР_1, виконаним головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Вовчанського районного управління юстиції Харківської області, за ОСОБА_2 за період з 1 січня по 1 серпня 2015 року утворилась заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 2 тис. 327 грн 20 коп. 

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 частково, суд першої інстанції виходив з того, що сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється, починаючи з того місяця, у якому аліменти не сплачувались. Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість зі сплати аліментів за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен з прострочених платежів (за кожен місяць). 

Апеляційний суд, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції виходив з того, що вирахування пені лише за один місяць не вважається правильним. При розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з’ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов’язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов’язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. 

Разом з тим в інших справах, за результатами розгляду яких прийнято постанову Верховного Суду України від 16 березня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 вересня, 7 жовтня, 16 грудня 2015 року, 1 червня 2016 року, надані заявником як приклад неоднакового застосування норм матеріального права, суди виходили з того, що сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється, починаючи з того місяця, у якому аліменти не сплачувались. Тобто неустойка (пеня) за один місяць обчислюється так: заборгованість зі сплати аліментів за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць). 

Викладене свідчить про те, що існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме частини першої статті 196 СК України, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права. 

У наданій для порівняння постанові від 16 березня 2016 року Верховний Суд України відступив від правової позиції щодо застосування частини першої статті 196 СК України, викладеної у постановах Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року (справа № 6-81цс13) та 1 жовтня 2014 року (справа № 6-149цс14). 

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого. 

Статтею 180 СК України встановлено обов’язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. 

Згідно із частиною першою статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. 

За правовою природою аліментні зобов’язання – це періодичні платежі, які боржник зобов’язаний сплачувати щомісяця і несвоєчасна сплата яких передбачає настання негативних наслідків матеріального характеру у вигляді стягнення неустойки (пені). 

Оскільки неустойка у вигляді пені обчислюється у відсотках від суми невиконаних або неналежно виконаних зобов’язань, які виникають у боржника щомісяця, то й пеня має триваючий характер і обчислюється за прострочення кожного зобов’язання окремо. 

Отже, з урахуванням правої природи пені як дієвого стимулу належного виконання обов’язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів. 

При цьому сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались. 

Правило про стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. 

Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов’язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною. 

Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість зі сплати аліментів за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен з прострочених платежів (за кожен місяць). 

Саме така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 16 березня 2016 року в справі № 6-2589цс15, на яку посилався заявник. 

Отже, у справі, яка переглядається Верховним Судом України, суди апеляційної та касаційної інстанцій неправильно застосували положення статті 196 СК України, що призвело до неправильного вирішення справи, а це відповідно до статті 3604 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень апеляційної та касаційної інстанцій, ухвалених у цій справі. 

При цьому судом першої інстанції зазначені норми матеріального права застосовані правильно. 

За таких обставин відповідно до пунктів 1 та 4 частини першої статті 355 і частин першої та другої статті 3604 ЦПК України ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 травня 2016 року та рішення Апеляційного суду Харківської області від 29 жовтня 2015 року підлягають скасуванню із залишенням у силі рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 17 серпня 2015 року. 

Керуючись пунктами 1 та 4 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої статті 3603, частиною першою статті 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України 

п о с т а н о в и л а : 

Заяву ОСОБА_2 задовольнити частково. 

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 травня 2016 року та рішення Апеляційного суду Харківської області від 29 жовтня 2015 року скасувати, залишити в силі рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 17 серпня 2015 року. 

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України. 


Головуючий Н.П. Лященко 

Судді: В.І. Гуменюк

В.М. Сімоненко 

Л.І. Охрімчук 


Правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 2 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16 

Згідно із частиною першою статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. 

З урахуванням правої природи пені, як дієвого стимулу належного виконання обов’язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів. 

При цьому сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались. 

Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість зі сплати аліментів за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).

вторник, 8 ноября 2016 г.

Дарение недвижимости близкому человеку может быть признано судом недействительным, если на момент сделки было решение о взыскании долга.


19.10.2016г. на заседании Судебной палаты по гражданским делам, Верховный Суд Украины рассмотрел гражданское дело №6-1873цс16 о признании договора дарения недействительным и высказал правовую позицию

В соответствии со статьей 202 Гражданского кодекса Украины сделкой является действие лица, направленное на приобретение, изменение или прекращение гражданских прав и обязанностей.

Статьей 717 ГК Украины по договору дарения предусмотрено, что одна сторона (даритель) передает или обязуется передать в будущем второй стороне (одаряемому) безвозмездно имущество (дар) в собственность.

Часть пятая ст. 203 ГК Украины определяет, что сделка должна быть направлена на реальное наступление правовых последствий, обусловленных ею.

Согласно ст. 234 ГК Украины фиктивной является сделка, совершенная без намерения создания правовых последствий, которые обусловливались этой сделкой. Фиктивная сделка признается судом недействительной.

Для признания сделки фиктивной суды должны установить наличие умысла у всех сторон сделки. При этом необходимо учитывать, что само по себе невыполнение сделки сторонами не означает, что заключена фиктивная сделка. Если сторонами не совершено каких-либо действий во исполнение такой сделки, суд принимает решение о признании сделки недействительной без применения каких-либо последствий.

В фиктивных сделках внутренняя воля сторон не соответствует внешнему ее проявлению, то есть обе стороны, совершая фиктивную сделку, знают заранее, что она не будет выполнена, то есть имеют другие цели, чем предусмотренные сделкой. Такая сделка всегда заключается умышленно.

Таким образом, основными признаками фиктивной сделки являются:
  • введение в заблуждение (до или в момент заключения сделки) другого участника или третьего лица относительно фактических обстоятельств сделки или действительных намерений участников;
  • сознательное намерение невыполнения обязательств договора;
  • сокрытие истинных намерений участников сделки.

Заключение договора, который по своему содержанию противоречит требованиям закона, поскольку не направлен на реальное наступление обусловленных им правовых последствий, является нарушением части первой и пятой статьи 203 ГК Украины, по правилам ст. 215 ГК Украины является основанием для признания его недействительным в соответствии со статьей 234 ГК Украины.