Сегодня, 19.08.2015г. на заседании апелляционного суда Днепропетровской области оставлено без изменений решение Амур-Нижнеднепровского районного суда г. Днепропетровска от 19.11.2014г. вынесенного по делу о признании права общей долевой собственности (раздел имущества супругов), которым в удовлетворении исковых требований истицы отказано в полном объеме.
Оказывая юридическую помощь ответчику по указанному выше гражданскому делу, нами были подготовлены соответствующие возражения, как против иска, так и на апелляционную жалобу.
Сторона ответчика ссылалась на необоснованность исковых требований истицы, которые не подтверждались надлежащими доказательствами, не соответствовали материальным и процессуальным нормам права. Кроме того, спорное имущество, а именно земельный участок был выдан нашему клиенту на основании решения исполкома Днепропетровского городского совета, о чем был выдан государственный акт на право личной собственности, а следовательно такое имущество не подлежит разделу.
Справа № 199/6483/14-ц
(2/199/3055/14)
РІШЕННЯ
Іменем України
«19» листопада 2014 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого - судді Спаї В.В.,
секретар - Степаненко А.Л.,
за участі позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача – Шахторіна А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання права спільної часткової власності,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що вона із відповідачем по справі перебувала у шлюбі з 04 грудня 1993 року, шлюб був розірваний (рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська 15.01.2013 р.). Як зазначається позивачем при зверненні до суду, за час шлюбу у 1999 році було отримано у власність земельну ділянку площею 0,0294 гектарів, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується виданим державним актом серії ДП Д*№ 022135 на право приватної власності на земельну ділянку відповідно рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів 17.12.1998 року за номером 2481.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); статтею 70 СК визначено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Посилаючись у позові на те, що між сторонами позову виникають спори щодо майнових прав на земельну ділянку, яку було придбано за час шлюбу, зазначене й стало приводом для звернення до суду із даним позовом та заявлення у позові вимоги про визнання за позивачем права спільної часткової власності на ? частини земельної ділянки площею 0,0294 гектарів, яка розташована на території Амур-Нижньодніпровського району АДРЕСА_1, та про визнання за ОСОБА_4 права спільної часткової власності на ? частину вищезазначеної земельної ділянки.
У судовому засіданні позивач та представник позивача вимоги позову підтримали повністю, надали пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просили суд повністю задовольнити поданий позов.
Представник відповідача позов не визнав та просив суд відмовити в його задоволенні.
Відповідно до заперечень представника відповідача земельна ділянка є особистою власністю відповідача і не підлягає розподілу. ОСОБА_4 на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської Ради народних депутатів №2481 від 17.12.1998 р. передано у приватну власність земельну ділянку площею 0, 0294 га, яка розташована по адресу: АДРЕСА_1, що підтверджується копією державного акту, який зареєстрований в Книзі записів державних актів па право приватної власності па землю №022135 від 24.02.1999 р. Відтак, на переконання представника відповідача, ОСОБА_1 використав своє справо на приватизацію.
Згідно ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальник сільськогосподарським підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України. Таким чином, оскільки право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1, виникло у ОСОБА_4 внаслідок приватизації 17.12.1998 р., то таке майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Разом з тим, представник відповідача просив врахувати, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, та стаття 41 Конституції визначає, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права вчасності. Право приватної власності є непорушним, а також те, що позивач у позовній заяві не зазначає докази, що підтверджують кожну обставину, або наявність підстав для звільнення від доказування.
Заслухав пояснення осіб, які беруть участь у справі, та дослідив докази в межах заявлених вимог згідно ст. 11 ЦПК України, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову повністю, виходячи з наступного.
Як встановлено судом, позивач взяла шлюб із відповідачем 04.12.1993 р., що підтверджується відповідним свідоцтвом.
Сторони в даній справі не досягли згоди щодо правового режиму даного майна.
Так, судом встановлено, що спірна земельна ділянка площею 0.0294 га розташована на території Амур-Нижньодніпровського району АДРЕСА_1, була передана ОСОБА_4 у приватну власність на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів 17.12.1998 р. №2481.
Землю передано для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; даний факт встановлений судом на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ДП Д*№022135.
Щодо заперечень відповідача щодо того, що дана земельна ділянка є приватною власністю відповідача, оскільки була набута ним у власність в результаті приватизації, то суд погоджується із слушністю висловлених ним доводів.
Відповідно до ст. 22 КпШС майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про власність" (в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин) громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства; ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка); садівництва; дачного і гаражного будівництва. Разом з тим, до правовідносин, які виникли між сторонами в даній справі, підлягають застосуванню також ст.ст. 6 та 22 ЗК України 1990 р. (в редакції, в якій був чинним на час виникнення спірних правовідносин), та Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15 "Про приватизацію земельних ділянок" (був чинним на час виникнення правовідносин), згідно з якими одержана громадянином у приватну власність для будівництва, ведення селянського та особистого підсобного господарства земельна ділянка є його приватною власністю, оскільки йдеться про одержання громадянином частки із земельного фонду, а не про спільно нажите майно.
Таким чином, земельна ділянка, право користування якою виникло в одного з подружжя у зв'язку з реалізацією ним свого права на одержання частки із земельного фонду, не є спільною сумісною власністю подружжя.
За змістом ст. 17 ЗК та ст. 14 зазначеного Закону земельна ділянка для будівництва жилого будинку і господарських будівель надається громадянину в приватну власність, а тому участь інших осіб у будівництві не створює для них права приватної власності на жилий будинок, крім випадків, передбачених законом.
Згідно роз'яснень, наданих в пункті 182 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1996 року №13 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (із змінами і доповненнями), відповідно до положень статей 81, 116 ЗК України окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю.
Відтак, оскільки земельна ділянка не є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4, поділ її на підставі ст.ст. 60, 70, 71 СК України унеможливлений, тому в задоволенні позову має бути відомвлено.
Судові витрати віднести на рахунок позивача, оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю (ст.ст. 88 та 215 ЦПК України).
Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 212, 214-215 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання права спільної часткової власності відмовити повністю.
Судові витрати віднести на рахунок позивача.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Спаї В.В.
Комментариев нет :
Отправить комментарий